Письмо сучке

Кохана! Навіщо нехтувала мною?
Навіщо з мене так знущалась?
Навіщо захопилась грою?
Тепер нарешті ти догралась…

Чомусь не вірила моїм словам,
Не вірила, що лиш тебе кохаю…
Не вірила, що і життя віддам,
Що я без тебе не живу – вмираю…

Тобі здалось, що я такий як всі…
І що не гідний я уваги й часу
Що я КОЗЕЛ, яких не бачив світ…
І що брехнею прикриваю злу гримасу…

І ось тепер я став таким
Таким як мене бачити хотіла
Романтик став в мені німим
Не для душі живу, а лиш для тіла…

Тепер я став черствим і злим…
І якщо чесно то мені так легше
В житті моєму новий є почин
Хоча таким я себе бачу вперше.

Ну що? Тепер подобаюсь тобі?
Тепер отримала ти те, що так бажала…
Тепер не вмовити мене навіть в мольбі…
Що вбила все хороше ти не знала…

Ти домоглася, що мені вже не потрібні
Ні одкровення, ні душа твоя
Так що тримайся з труднощами гідно…
Бо це твоя проблема – не моя…

Мені вже все одно що буде далі
Живу тепер сьогоднішнім лиш днем
Плювати я хотів на чесність і моралі
І як закон дозволить – заведу гарем

Мені тепер не треба Та.. одна єдина
Для якої я би небо переміг
Мені не треба друга половина…
І я не буду зір кидать до ніг…

Тепер я іншим став, аж самому противно…
Зробила монстра з мене ти…
Хоча це зовсім навіть і не дивно
Вітаю… Ти досягла мети…